Нове життя — як підлітковий вік
Переїзд в іншу країну входить у топ-5 найтравматичніших подій для психіки людини — поруч зі смертю близьких чи війною. Організм ніби «обнуляється» і змушений дорослішати заново. «Мігранти часто почуваються так, ніби повертаються у підлітковий вік, — пояснює психотерапевтка Наталія Терещенко, діяльність якої підтримує Міністерство охорони здоров’я Австрії. — Потрібно будувати життя з нуля, навіть якщо ви вже сформована доросла особистість із великим багажем досвіду».
Цей розрив між «тим, що я вже вмію» і «тим, що вимагає нове суспільство» часто породжує відчуття передчасного старіння: мовляв, я вже запізнилася, я «не підходжу». Насправді ж це лише закономірна реакція психіки на нові умови.
Міф про легку адаптацію дітей
Часто вважають, що діти легше переживають міграцію. Це — міф. «Діти проходять подвійне навантаження: вони одночасно ростуть у своїй рідній культурі та намагаються інтегруватися в новій, — каже психотерапевтка. — Особливо важко в умовах багатомов’я, коли жодна мова ще не стала міцним фундаментом».
До цього додається явище «парентифікації» — коли діти змушені брати на себе дорослі ролі: бути перекладачами, організаторами, підтримкою для батьків. Це може мати довготривалі наслідки для їхнього розвитку.
Чому важлива ясність
Найбільший виклик для дітей — невідомість. Батьки, які вагаються між «залишитися» чи «повертатися», несвідомо передають дітям стан підвішеності.
«Не має значення, який вибір зробили дорослі, важлива ясність, — підкреслює Наталія Терещенко. — Дитині потрібно пояснювати реальність простою мовою: що відбувається, чого чекати. Це дає опору і довіру».
Як подолати травму поколінь
Теорія «п’яти поколінь», згідно якої історичні травми поступово зникають лише після зміни кількох поколінь, актуальна й для України. Голодомор, репресії, міграції — усе це передається з покоління в покоління. І тепер додалася війна. “Вихід, – впевнена Наталія, — у проговорюванні. Не приховуйте правду від дітей, називайте речі своїми іменами, зберігайте пам’ять родини. Спільні розмови з близькими допомагають переживати досвід не в ізоляції, а разом».
Практичні поради для мігрантів
- Приймайте невизначеність. Невідоме саме по собі є випробуванням, але це природно.
- Дозвольте собі спробувати. Якщо не впевнені, чи повертатися, «приміряйте» обидва варіанти: тимчасово залишіться, або відвідайте Україну.
- Будьте поруч із дітьми. Навіть у складних обставинах важливо зберігати діалог: «Як ти себе почуваєш?», «Що думаєш?».
- Не знецінюйте власний досвід. Ви вже маєте багаж знань і навичок — у новій країні він не зникає, навіть якщо доводиться починати з простих речей.
- Будуйте спільність. Говоріть про пережите, шукайте однодумців, створюйте коло підтримки.
