Аліна Погрібна — музикантка з Харкова, яка сьогодні живе неподалік Цюриха. Вона професійно грає на віолончелі та фортепіано, бере участь у міжнародних конкурсах і навчається у спеціалізованій школі, де музиці відводять майже таке ж місце, як і традиційним предметам. Її шлях — це історія про те, як музика формує не лише професійність, а й особистість.
Аліна звикла, що кожен її день починається з музики. Якщо немає уроків, вона з 9-ї години розігрується на інструменті: гами, етюди, потім робота над п’єсами чи концертами. Це дисципліна, яку вона винесла ще з Харкова, і яка тепер стала невід’ємною частиною її життя у Швейцарії.
«Музика — це не тільки творчість. Це математика, логіка і структура. Ти вчиш свої м’язи, виховуєш у собі ритм і точність. А вже коли все вивчено, приходить свобода, і тоді можна дарувати емоції слухачам», — пояснює Аліна.
Від Харкова до Цюриха
Музика супроводжує дівчину з дитинства. Перший конкурс вона виграла ще у 7 років у Кривому Розі. Відтоді участь у змаганнях стала для неї звичною практикою. В Україні, Швейцарії, Бельгії — на різних сценах вона вчилася не лише грати, а й тримати увагу публіки. “А нещодавно я взяла участь у творчому конкурсі, який організувала українсько-швейцарська асоціація “Vidnova” і це для мене був ще один досвід. Адже там змагались не лише музиканти, а й інші творчі діти з України”, – каже Аліна.
У Швейцарії Аліна навчалася у спеціалізованій «Kunst und Sport Schule» у Штадлі, де учням дають більше часу на розвиток творчих здібностей. Там вона змогла поєднувати навчання та репетиції, що для неї стало справжньою підтримкою.
Музика як молитва
Для Аліни музика — це більше, ніж професія. Вона сприймає гру як розмову з Богом. «Коли я граю, я віддаю це Йому. Це моя молитва. Це мова, якою говорить моя душа тоді, коли бракує слів. У кожній мелодії я відкриваю себе по-новому: свої радощі, свої рани, свої мрії. Коли я торкаюся інструмента, час зупиняється. Є лише звук і серце, що б’ється в унісон з ним. Музика лікує мене, дарує сили й водночас забирає все зайве.
Для мене це – молитва, у якій я можу бути справжньою. Це мій шлях до людей і до Бога. І скільки б не було доріг у світі, я знаю: моя дорога завжди звучатиме музикою», — ділиться дівчина.
Серед улюблених композиторів — Давид Поппер та український класик Борис Лятошинський. Нещодавно вона почала вивчати твори сучасного українського композитора Золтана Алмаші.
Володіння музикою допомогло Аліні швидко інтегруватися у нове середовище. Завдяки абсолютному слуху вона легко освоїла німецьку мову і тепер говорить без акценту. «Музика розвиває мозок. Це як ключ до інших знань», — пояснює вона.
Музика виховала в ній дисципліну, вміння планувати та працювати системно. Водночас вона розкрила емоційну сторону, навчила слухати себе та інших. Це поєднання логіки і творчості робить її шлях особливо цінним.
Зараз Аліна вступила до Вищої школи мистецтв у Берні на бакалаврат класичної музики. Її мрія — стати солісткою та виступати з оркестрами на великих сценах. «Або педагогом. Це мій план Б», — додає вона.
Проте головне вже сталося: музика сформувала її характер і світогляд. Це не просто професія, а спосіб життя і розвитку. І, схоже, цей шлях лише починається.
Відео із власного архіву Аліни Погрібної https://www.youtube.com/watch?v=5p8880WFSKo&ab_channel=Cello
