Текст: Світлана Прокопчук
На форумі у Цюриху “IntegraS 2025”, партнером якого стала Асоціація USB, учасники обговорювали реальні бар’єри та шляхи їх подолання — від мовних і професійних програм до проблем визнання кваліфікацій та довіри роботодавців. Висновок очевидний: успіх інтеграції залежить не лише від системи, а й від готовності всіх сторін працювати разом.
Професійна інтеграція як баланс інтересів
На заході зібралися представники федеральних та кантональних органів, служб зайнятості, інтеграційних структур, а також приватного сектору, щоб обговорити практичні виклики, відмінності між кантональними підходами та шляхи вирішення проблем. Як зазначила модераторка Світлана Прокопчук, «успішна інтеграція відбувається тоді, коли роботодавець і біженець підписують трудовий договір». Ця проста формула приховує складний механізм: успіх залежить від одночасної роботи багатьох інституцій, від міських служб до приватного сектору, і від готовності самого кандидата.
Аналізуючи виступи експертів, стає очевидним, що швейцарська модель інтеграції спирається на комплексний підхід, де поєднуються державна підтримка, персоналізовані програми навчання та тісний контакт із роботодавцями. Ніна Гілген, керівник інтеграційного відділу Цюриха, підкреслила, що саме ця «система пропозицій» дозволяє біженцям швидше адаптуватися і знаходити роботу, але водночас вона потребує постійного масштабування та координації.
RAV і роль координації
Стефан Рібо, координатор RAV, наголосив на важливості постійного зв’язку з роботодавцями: «Ми організовуємо інформаційні заходи, де компанії можуть знайти кандидатів і зрозуміти, які можливості для найму біженців існують». Водночас його слова відкривають системну проблему: попри відкритість швейцарських компаній, вони часто не мають достатньої інформації про компетенції шукачів роботи. Тому навіть висококваліфіковані кандидати можуть залишатися поза увагою, якщо не існує механізмів достовірного представлення їхніх навичок.
Приватний сектор і персоналізований підхід
Представники AOZ та ADECCO продемонстрували, як інтеграційні програми працюють на практиці. Каспар Шнайдер (AOZ) пояснив, що кожен кандидат проходить оцінку потенціалу та отримує індивідуальний план інтеграції, що включає мовні курси та професійні тренінги. Лора Одоні (ADECCO) додала, що ефективна інтеграція неможлива без тісної співпраці всіх зацікавлених сторін — держави, коучів та роботодавців. Авторський аналіз показує, що саме ця багаторівнева структура і є ключовим фактором успіху: поєднання персонального підходу та системної підтримки дозволяє зменшити розрив між високим рівнем освіти біженців і вимогами швейцарського ринку праці.
Виклики висококваліфікованих біженців
Дискусія висвітлила ще одну важливу проблему — так званий ефект «overqualification». Як наголосив спеціаліст Міністерства інтеграції та міграції Швейцарії Адріан Гербер, «висококваліфіковані шукачі часто не можуть знайти відповідну роботу, оскільки роботодавці з ними не знайомі та не можуть оцінити їхню кваліфікацію». Це створює парадокс: країна має талановитих людей, але бюрократія та відсутність довіри обмежують їхній потенціал. Саме тут потрібен баланс між очікуваннями роботодавців та готовністю біженців спробувати стажування або тимчасові посади. Цей компроміс відкриває шлях до тривалої інтеграції, одночасно зменшуючи ризики для бізнесу.
Мовна компетенція та соціальна інтеграція
Не менш важливим є аспект мови та культурної адаптації. Доні підкреслила, що знання мови навіть на рівні B1 «відкриває набагато більше дверей, ніж відсутність комунікації». Вона додала: соціальні мережі та участь у місцевих клубах і заходах не лише допомагають опанувати мову, але й формують базу для професійної інтеграції. Це підтверджує глобальну тенденцію: інтеграція в професійне життя неможлива без реальної соціальної інтеграції.
Структурні проблеми та системні бар’єри
Панель не оминула структурні виклики: відсутність сучасної сімейної політики, дефіцит психіатричної допомоги, проблеми расизму та недостатня комунікація щодо статусу S. Як зазначила Ніна Гілген, «роботодавці часто не можуть оцінити тривалість перебування людей зі статусом S», що створює додаткові бар’єри для працевлаштування. Відтак ці структурні проблеми показують, що навіть найкращі програми інтеграції не можуть повністю компенсувати системні недоліки. Тому успішна інтеграція потребує одночасно роботи на рівні політики та на рівні конкретних кейсів.
Замість післямови
Панель продемонструвала, що інтеграція біженців у швейцарський ринок праці можлива, але складна. Успіх залежить від трьох чинників. По перше, це інформаційна прозорість — роботодавці повинні мати чітку інформацію про кваліфікацію та статус біженців. Важлива і персоналізована підтримка — джоб-коучинг, мовні курси та стажування дозволяють показати реальні компетенції кандидатів. Водночас не варто забувати про соціальну інтеграцію — участь у клубах і мережах прискорює адаптацію та допомагає створити контакти, що часто стають ключовими для працевлаштування.
Як підсумувала модераторка Світлана Прокопчук, «успішна інтеграція — це не лише про документи та програми, а про перший контакт, довіру та готовність всіх сторін працювати разом». Цей процес вимагає часу, терпіння і взаємної готовності йти на компроміси, але він є єдиним шляхом для реальної інтеграції біженців у швейцарське суспільство та економіку.
