Перейти до вмісту 
Кожна людина може загубитися на новому місці. Особливо тоді, коли все звичне залишилось у минулому. Марія Балдіна з Харкова пройшла цей шлях — від розгубленості до впевненості. Вона знайшла опору в собі у новій країні, відновила віру в себе і поступово будує нову реальність — крок за кроком, із внутрішнім голосом, який нарешті знову почала чути.
Випалене коріння
«У Швейцарію я приїхала з Харкова понад три роки тому. У мене був бізнес — ми виробляли дизайнерські мапи з підсвіткою. Це була любов з технічним ухилом: продажі, клієнти, маркетинг. А ще — свобода», – розпочинає свою історію Марія.
Швейцарія зустріла її не лише без реклами, мап і клієнтів, а ще й без ґрунту під ногами. “Моя мотивація зникла. Було пусто. Я не розуміла, чому я тут”, – додає Марія. Але потім жінка вирішила: усе потрібно починати крок за кроком.
Апатія – це не лінь. Це – безвість.
Марія не з тих, хто здається після першого падіння. Але коли падає світ, не допомагають ані резюме, ані спогади про успішні проекти. Марія вивчала німецьку мову, адже до повної невизначеності додавався мовний бар’єр та складне особисте життя. Тоді жінка вирішила звернутись за допомогою до професійного коуча. «Я пішла як клієнт. Після першої сесії я вперше за довгий час відчула, що… жива. І подумала: я теж так хочу! Хочу, щоб після спілкування зі мною люди згадували, хто вони».
Марія пройшла повноцінне онлайн-навчання. Водночас із новою професією у жінки з’явилась впевненість у собі. Але не робота. «Робота коучем у Швейцарії не дозволила мені стати фінансово незалежною від соціальних виплат. Я зрозуміла: треба шукати іншу точку входу. І зайнялась пошуком роботи».
100 резюме — і жодного «так»
Пошук роботи у Швейцарії Марія називає “новою реальністю”. Вона шукала скрізь: надсилала резюме, особисто ходила по організаціях, магазинах, закладах громадського харчування.
«Я надіслала приблизно 100 резюме. Нуль відповідей. Навіть coop мені сказав “ні”. Я подумала: якщо навіть coop мені відмовив, то хто я тут узагалі?».
Відмова супермаркету так обурила Марію, що вона не змогла змовчати. Жінка знайшла пошту HR-менеджерки, написала їй напряму, домовилась про особисту зустріч та домоглася випробувального дня. А потім, коли їй запропонували там роботу, Марія … відмовилася.
«Я стояла з баночками, розставляла продукти і зрозуміла: я можу більше. Я хочу повернутись до маркетингу», – додає Марія.
Голос розуму — і мови
Вивчення німецької мови Марія вважає одним із пріоритетних завдань. “Ми всі такі розумні, коли спілкуємось рідною мовою. Я хотіла, щоб і німецькою я звучала “розумно”. Щоб було чути мій інтелект, а не тільки чемне “Grüezi”». Відтак досі Марія удосконалює мовні навички. А ще працює за спеціальністю. Марія знайшла не одну роботу маркетологом, а одразу дві!
Одна з них — у сфері новітніх технологій: у фірмі, яка розробляє чайрокоптери, легкі літальні апарати для складних технічних операцій.
Інша — маркетологом у швейцарській компанії, яка займається виробництвом прикрас. Тут завданням Марії є збільшувати продажі фірми завдяки соцмережам. Це складно, стресово, але водночас надзвичайно приємно – вона знову “в грі”!
Сила зібратися заново
Коучинг навчив її “збирати себе”. Як конструктор. Із розкиданих шматків. Марія згадала, хто вона, що може, чого хоче. Це не просто підтримка. Це опора. Згідно плану Марії, до кінця року вона складе іспит з німецької мови, а також завдяки збільшенню процентного навантаження на роботі буде повністю покривати свої фінансові витрати. Водночас завдяки роботі коуча Марія розуміє різницю між тими, хто злетів, і тими, хто застряг.
«Віра в себе — це не абстракція. Це те, що тримає. Коли людина не бачить виходу, вона починає крапля за краплею “красти” у себе самоцінність. Хтось сказав: “Твій досвід тут не важливий” — і крапля впала. Хтось: “Німецьку ти не опануєш” — ще одна. І все. Ти вже не бачиш себе. Оточення дуже важливе.
Тому я йшла від людей, які казали: “У Швейцарії у тебе нічого не вийде”. І знайшла тих, хто сказав: “Подивись, це – можливо”, – додає Марія.
Іноді людині треба просто нагадати: у тебе ще є крила – їх просто треба розправити. Адже часто інтеграція починається не з резюме. А з фрази: «Я це зможу».
