Art Basel 2025 — це не просто свято сучасного мистецтва. Це дзеркало, спрямоване на світ, у якому ми живемо. За блиском мільйонних продажів та гучних імен приховано дещо нагальніше, глибше, особистіше: глибока, резонансна розмова про те, ким ми є, звідки ми родом, і що означає — відчувати себе вдома. Цього року Art Basel стає не просто платформою для торгівлі, а місцем для культурного зв’язку. Тут в центрі уваги — голоси діаспори, пам’ять мігрантів, а також складні й прекрасні історії, втілені в кожній роботі, створеній на перехресті кордонів.
Premiere: Сила діаспорної ідентичності
Вперше в новому секторі Premiere прожектор спрямований на митців, чий особистий та родинний шлях формує саму тканину їхньої творчості. Це не новачки, а голоси середньої кар’єри, які роками перетворювали пережитий досвід у візуальну мову.
Галереї, як-от берлінські Sweetwater чи Selma Feriani, презентують потужні роботи таких митців, як Надія Аярі, М’барек Бухшичі та Сара Ухадду — тих, хто черпає натхнення в традиційних ремеслах: ткацтві, гончарстві, каліграфії. Але вони не просто відроджують старі форми — вони повертають собі право на власну ідентичність, вшановують пам’ять, кидають виклик кордонам — справжнім та уявним — які формують наш погляд одне на одного.
Ці роботи тихо, але твердо промовляють про вигнання, спадок, гідність. Вони запитують: Що означає — нести в собі батьківщину? Як вкорінитися в новому місці, не втрачаючи старого коріння?
Parcours: Мистецтво в самому серці іммігрантських буднів
Мабуть, найбільш людяний жест цьогорічного ярмарку — проєкт Parcours від кураторки Стефані Гесслер, у якому мистецтво виноситься не в стерильно-білі галереї, а прямо в простір життя іммігрантів: африканські крамниці, фудкорти, аптеки, перукарні.
В одній із незабутніх інсталяцій митець Альваро Баррінґтон перетворює скромний магазин африканських товарів на простір пам’яті й можливостей. Він переплітає текстури гренадської спадщини з ритмами життя мігрантів у Базелі — створюючи глибоко поетичне й справді відчутне мистецтво.
Це мистецтво із землею під нігтями — вкорінене, справжнє, живе. Воно не просто прикрашає місто — воно йому належить.
Інтеграція — не політика. Це — пульс.
Ці мистецькі вибори не випадкові — вони відлунюють у чомусь більшому, в самому культурному серцебитті сучасної Швейцарії. Так само, як ініціатива музею Multaka, де мігранти й біженці самі проводять відвідувачів крізь музейні колекції, ці моменти нагадують:
Інтеграція — не асиміляція. Це обмін історіями, просторами, душами. Art Basel 2025 не проповідує ці істини — він втілює їх. Через Premiere й Parcours ярмарок показує: різноманіття — не просто тема, а фундамент.
Тиха революція
У світі, де стіни ростуть швидше, ніж мости, Art Basel 2025 — тиха революція. Ярмарок нагадує нам: Мистецтво народжується не лише в студії — воно проростає в міграції, дорослішає в спротиві, несе в собі пам’ять.
Іноді найсильніший твір не кричить. Він просто промовляє до тієї нашої частини, для якої бути поміж світами — знайоме відчуття.
Це не просто мистецтво.
Це — ідентичність у русі.
