Божена Трубіч: «Я завжди співатиму, де б не була»

Від Львова до Швейцарії

14-річна Божена Трубіч сьогодні живе у Швейцарії, але її серце й досі належить Львівщині. Вона з теплотою згадує домашню атмосферу та, звісно, рідних, які залишилися в Україні. «Сумую навіть за магазинами, які працюють цілодобово», – усміхається дівчина.

Музика з дитинства

З шести років Божена відвідувала музичну школу у Самборі, де навчалася грі на скрипці. Згодом там опанувала фортепіано, а вже у Швейцарії зацікавилася органом – інструментом, який у рідній країні є рідкістю. «У церквах тут їх багато, тож було цікаво спробувати», – розповідає вона.

У Самборі Божена вже співала у хорі “Цісарівна”, що функціонує при Будинку творчості, а також як вокалістка на святах, пізніше перейшла до ліцею, де брала участь у шкільних конкурсах. Крім того, Божена танцювала в народному колективі” Барви”, з яким гастролювала Україною.

Спів для Божени – не просто хобі, а спосіб самовираження. “Я брала участь у конкурсі, організованому українсько-швейцарською організацією “Vidnova”, де виконала пісню «Zombie» – спершу українською, а потім англійською – і зайняла друге місце”, – додає школярка.

Голос у хорі

Нині Божена співає у хорі під керівництвом Зоряни Мазко. Для неї це важливий етап творчого розвитку, адже саме хорова співоча практика дозволяє відчувати єдність голосів і сцену. «Я хочу постійно співати», – зізнається дівчинка. Поруч із музикою в її житті є й театр – у школі вона долучилася до постановки про сучасний світ, де поєднувалися танець і декламація. Крім того, раз на тиждень Божена займається в Айнзідельні у молодіжній театральній студії, яку організувала українка.  Зараз  вони готують спільний проект з швейцарцями. Проте головним залишається спів.

Погляд у майбутнє

Божена хоче й надалі брати участь у конкурсах і розвивати свій голос у хорі. А в майбутньому – стати співачкою та музиканткою.  

Поділитись

Попередня

Наступна

Новини

Відкриваючи двері власними руками: мігранти – творці власного життя...

Текст: Світлана Прокопчук Ми зустрілися з Aisa Martinez у Будинку Поколінь у Берні. Спокійний голос, продумана інтонація, але водночас...

Посиль свою дію: психологія допомоги у підтримці біженців...

Підтримка людей, які були змушені покинути свої домівки через війну, — глибоко важлива, але водночас емоційно виснажлива справа. Досвід...

Роль партнерств у розвитку шкільних систем: практичний досвід USB       ...

Школа як система, що прагне змін Українська школа сьогодні нагадує велику інертну машину: вона формально рухається вперед, але щоразу...

Зробіть внесок / підтримайте
нашу діяльність