Текст: Світлана Прокопчук
Вера Меццера, 19 років, народилася у Берні та має досвід міжнародного обміну в Італії, де прожила рік. Останній рік вона навчається в гімназії Кірхенфельд. У межах свого matura-проєкту Вера вперше звернулася до дослідницької роботи й обрала тему, яка її справді хвилювала: як інтегруються українці у Швейцарії та чому цей досвід так сильно відрізняється залежно від місця проживання.
Проєкт має назву «Прибуття до Швейцарії: інтеграція українців у міських та сільських районах». Працюючи над ним, Вера глибоко занурилася в реальні історії людей і вперше побачила, наскільки складним і неоднозначним є процес інтеграції. Пошук учасників відбувався у співпраці з Асоціацією USB, що дозволило зібрати різноманітні та насичені дані.
У межах проєкту Вера спілкувалася з українцями, які живуть як у містах, так і в сільських громадах Швейцарії. Вона поєднувала анкетування з особистими розмовами, що дало змогу не лише побачити загальні тенденції, а й почути індивідуальні переживання.
Одне з перших відкриттів полягало в тому, що причини складної інтеграції люди формулюють по-різному залежно від контексту життя. «Українці, які живуть у містах, найчастіше говорили про труднощі з пошуком роботи або визнанням дипломів. Натомість ті, хто живе в селах, частіше згадували дискримінацію та відчуття соціального відторгнення. Для мене це стало несподіваним і дуже важливим спостереженням», – розповідає Вера.
Три речі, без яких інтеграція не працює
Працюючи над проєктом, Вера поступово зрозуміла, що інтеграцію неможливо звести до одного чинника. Найчастіше у розмовах повторювалися три теми: мова, соціальні контакти та робота.
Мова виявилася важливою не лише як знання граматики, а передусім як можливість спілкуватися з місцевими жителями, чути діалект і не боятися говорити. Соціальні контакти – це знайомства, участь у житті громади, відчуття, що тебе бачать і приймають. Робота ж часто ставала не тільки джерелом доходу, а й способом вийти з ізоляції, практикувати мову та будувати нові зв’язки. «Для мене було важливим усвідомлення, що ці речі тісно пов’язані між собою. Без мови важко знайти роботу, без роботи складно налагодити контакти, а без соціальних контактів інтеграція просто зупиняється», – каже Вера.
Чому соціальна інтеграція часто вирішує все
Одним із найсильніших вражень проєкту стала роль соціального середовища, особливо в малих громадах. «У селах спільноти менші, і тому там значно сильніше відчувається потреба бути прийнятим і соціально визнаним», – пояснює Вера. Це добре ілюструє історія Віталіни (ім’я змінене), яка приїхала до кантону Граубюнден і спочатку жила в маленькому селі Шміттен. Вона швидко познайомилася з місцевими жителями, брала участь у подіях громади й навіть сама організовувала культурні заходи. Її діти одразу пішли до звичайної школи, швидко вивчили німецьку мову та діалект, а старша донька згодом отримала місце для професійного навчання.
«Її історія показала мені, що інтеграція може бути дуже успішною, якщо людина швидко знаходить контакт зі спільнотою», – підсумовує Вера. Цей приклад допоміг зрозуміти ще один важливий урок: навіть наявність мовних курсів чи роботи не гарантує інтеграції, якщо бракує живих соціальних зв’язків.
Інфраструктура допомагає, але не вирішує все
Розмова з Едуардом (ім’я змінене) звернула увагу Вери на ще один аспект – мобільність і транспорт. «У Києві я щодня витрачав годину, щоб доїхати на роботу. У Швейцарії за цей час можна дістатися з Берна до Цюриха чи Базеля», – розповідав він. Водночас Едуард зазначав, що щоденні витрати на громадський транспорт можуть бути серйозним викликом, особливо для сімей із дітьми або людей із нестабільним графіком роботи. Цей досвід показав, що хороша інфраструктура створює можливості, але сама по собі не забезпечує інтеграцію.
Простори, де народжується контакт
У багатьох розмовах Вера помітила, наскільки важливими є місця, де люди можуть просто бути разом і робити щось спільне. «Це можуть бути клуби, центри або будь-які неформальні простори. Коли люди разом ремонтують велосипеди чи готують їжу, контакт виникає природно», – говорить вона. Це допомогло їй усвідомити, що інтеграція потребує не лише особистої мотивації, а й умов, які створює громада.
Головний урок: інтеграція – це спільна відповідальність
Найважливішим висновком matura-проєкту для Вери стало розуміння інтеграції як двостороннього процесу. Вона відбувається не лише завдяки зусиллям новоприбулих, а й завдяки відкритості та підтримці приймаючого суспільства. Інтеграція – це не один крок і не одна програма. Це щоденна взаємодія, готовність до контакту та спільне життя в одній громаді.
