У швейцарському Горгені нещодавно відбувся форум «Сила в стійкості: психічне та фізичне здоров’я, самодопомога та інтеграція» — подія, яка стала своєрідним зрізом того, як українська громада в Європі переходить від виживання до творення власної культури психологічної інтеграції. На форум приїхали українці з різних кантонів та Ліхтенштейну — ті, хто шукає не лише безпеки, а й простір для розвитку, спільноти та відновлення.
Психотерапевтка й керівниця освітніх програм Асоціації USB Світлана Манзер окреслила, чому українські психологи відіграють сьогодні важливу роль для біженців і з якими професійними та юридичними обмеженнями вони стикаються у Швейцарії.
Професія між двома реальностями: попит високий, доступ — обмежений
Українським фахівцям добре знайомі численні травми війни — від гострого стресу до довготривалої невизначеності, у якій опинилися мільйони людей. Саме тому їхній досвід так потрібен українцям, які намагаються відновити внутрішню рівновагу після вимушеного переїзду, навчитися долати наслідки травми й водночас вибудовувати стратегію інтеграції у новій країні.
Та реальність у Швейцарії складніша: саме тоді, коли громада найбільше потребує допомоги рідною мовою, психологи стикаються з тривалими процедурами визнання дипломів, високими мовними вимогами та роками очікування. Для багатьох це означає професійну паузу, яка боляче б’є по самоідентичності.
«Навіть маючи багаторічний досвід, ти мусиш пройти процедуру легалізації. Це не завжди швидко, але це шлях до повноцінної роботи у Швейцарії», — каже Світлана Манзер.
У цій напрузі — між високим попитом і обмеженим доступом — формується запит на альтернативні моделі взаємодії, які дозволяють надавати підтримку вже сьогодні, не виходячи за межі швейцарського законодавства.
Соціальні ініціативи: коли підтримка доступна й безпечна уже зараз
Поки фахівці проходять формальні процедури, дедалі більше з них долучаються до соціальних ініціатив і спільнот самодопомоги. Саме тут вони можуть проводити тренінги, лекції, групові зустрічі та заходи з розвитку стресостійкості — у форматах, які не потребують клінічної практики.
Відомим прикладом є жіночий клуб Zittistiikist у Туні, створений на платформі USB. Це простір, де в рамках соціального проєкту та групи самодопомоги жінки працюють над ресурсністю, отримують емоційну підтримку та м’який супровід професійної психологині. З часом ініціатива виросла у сталий жіночий клуб, який надає психосоційну підтримку та допомагає учасницям орієнтуватися на своєму шляху інтеграції.
Для громади це шанс отримати професійну підтримку рідною мовою. Для спеціалістів — можливість залишатися в професії, підтримувати себе й працювати на благо спільноти.
Так поступово виникає нова культура «м’якої інтеграції»: через взаємодію, групову роботу, обмін досвідом і зміцнення горизонтальних зв’язків.
Що переживають українці: мовні бар’єри, невизначеність і втрачені зв’язки
Психологи наголошують: українці у Швейцарії стикаються з цілою палітрою психосоціальних труднощів. Це й тривале життя в умовах невідомості, й постійне очікування новин з України, яке виснажує нервову систему. Багато хто перебуває у стані «завмерлого майбутнього», коли складно ухвалювати рішення й будувати плани.
До цього додаються мовні бар’єри, що ускладнюють доступ до місцевої терапії, культурні відмінності у ставленні до психологічної допомоги — особливо серед старшого покоління — а також втрата звичної мережі підтримки. Родини з дітьми часто переживають подвійний тиск: їм потрібно і власні емоції стабілізувати, і допомагати адаптуватися молодшому поколінню.
У цій складній картині особливо цінними стають фахівці, які розуміють український культурний та емоційний контекст.
Етика як основа довіри: чому «псевдотерапія» небезпечна
Паралельно зі зростанням попиту зростає й кількість людей, які без належної освіти беруться надавати психологічні послуги. Світлана Манзер застерігає: непрофесійні поради, невиважені рекомендації чи «швидкі рішення» можуть завдати більше шкоди, ніж користі.
«Іноді люди, не маючи компетенцій, беруться за важкі теми, радять препарати чи пропонують “чарівні методики”. Це підриває довіру до всієї спільноти», — каже вона.
Саме тому етичність професіоналів стає ключовою складовою інтеграції: це не просто формальна вимога, а спосіб захистити людей, які пережили війну і втрати.
Від форуму — до Центру підтримки: як народжується новий прост
Усі ці виклики природно підводять до наступного кроку. Організаторка форуму Інна Чала переконана: українські спеціалісти мають об’єднуватися, а громада — отримати постійний, безпечний простір для відновлення. Саме так виникла ідея створити Центр психологічної підтримки, відкритий як для українців, так і для інших мігрантів.
«Це має бути місце, де можна виговоритися, знайти розуміння й відчути, що ти не сам», — пояснює вона.
У майбутньому Центр може стати не лише осередком емоційного розвантаження, а й платформою для освітніх програм, творчих зустрічей, професійних тренінгів і спільних проєктів. Це буде середовище, яке одночасно підтримує, об’єднує та дає сили рухатися вперед — формуючи нову культуру психологічної інтеграції українців у Швейцарії.
