Підтримка людей, які були змушені покинути свої домівки через війну, — глибоко важлива, але водночас емоційно виснажлива справа. Досвід USB у роботі з вимушено переміщеними людьми в Берні, Туні та Базелі показує: добробут тих, хто допомагає, безпосередньо впливає на якість і сталість підтримки, яку вони можуть надати. Відтак, спільно з професором Цюрихського університету Michael Zirkler та його колегами Anna Binic-Schnauder та Zoe Dall’Aglio Асоціація організувала програму підвищення кваліфікації «Громадська допомога біженцям».
Невидиме навантаження, яке несуть помічники
Люди, які беруть на себе роль помічника, часто недооцінюють емоційний тягар, що супроводжує цю діяльність. Біженці приходять із досвідом війни, втрати, розлуки та невизначеності. Слухати, супроводжувати й підтримувати їх — це великий акт емпатії, але емпатія без меж може перетворитися на виснаження. Як зауважила волонтерка USB: «Хочеться бути сильним для інших, але іноді забуваєш, що й тобі потрібен простір, щоб видихнути.»
Психологічні дослідження і практика підтверджують: помічники часто стикаються із вторинним стресом, емоційним перенавантаженням і відчуттям відповідальності, що виходить за межі їхньої ролі. У громадській роботі, де структура менш формальна, ці ризики відчуваються ще сильніше.
Чому саморефлексія та межі — необхідність
Розуміння власних цінностей, мотивів і меж — це не «м’яка навичка», а захисний ресурс. Той, хто може розпізнати свої емоційні тригери та внутрішні межі, здатний підтримувати інших, не втрачаючи власного балансу. Одна з учасниць програми згодом поділилась: «Я зрозуміла, що допомога — це не лише про віддавати, а й про усвідомлення, коли потрібно зробити крок назад».
Здорові межі дозволяють помічникам залишатися ефективними, уважними й емоційно стабільними, водночас запобігаючи вигоранню. Це особливо важливо в роботі USB, де волонтери й команда супроводжують молодь, сім’ї та окремих осіб у процесі інтеграції та відновлення.
Сила стійкості — сила спільноти
Самодопомога й психологічна гігієна часто помилково сприймаються як егоїстичні дії. Насправді це – ключ до довготривалої та якісної підтримки. Практика рефлексії, управління стресом та зміцнення власної резильєнтності дозволяє помічникам бути стабільною опорою для інших — особливо у складних життєвих ситуаціях.
Як влучно сказала членкиня команди USB, керівник освітніх та інтеграційних проектів Світлана Манзер: «Коли я піклуюся про власну рівновагу, я стаю кращою опорою для когось іншого».
Шлях уперед
USB і надалі інтегрує психологічні компетенції самодопомоги в свою практику підтримки біженців. Мета — не лише посилити самих біженців, але й підтримати тих, хто поруч із ними: волонтерів, координаторів, членів громад. Адже сильні, стійкі помічники створюють сильні, стійкі спільноти. А в роботі з біженцями саме ця стійкість робить реальну різницю.
