Перейти до вмісту 
Коли почалася повномасштабна війна, маленьке швейцарське село Калнах раптом стало частиною великої історії підтримки. Почалося все з випадкової зустрічі місцевих мешканців та українських біженців. Швейцарці просто запитали: “А як ми можемо допомогти?” Так народився швейцарський благодійний проєкт «Kalnach–Bashtanka», який за два роки передав в Україну десятки тонн допомоги: одяг, продукти, генератори, автобус, меблі для лікарень і дитячі товари. Але найголовніше — це людські стосунки, довіра і відчуття, що тебе не забули.
Від ідеї — до першої фури допомоги
Засновниками ініціативи стали Stephan Barraud та Knut Decker. У березні 2022 року вони зібралися з ще трьома жителями Калнаха і вирішили: “Робимо. Допомагаємо.” Спочатку — речами та взуттям, пізніше — їжею, генераторами, а згодом — навіть транспортом. ”Ми не планували одразу допомагати саме Баштанці. Але коли поїхали в Україну і зустрілися з партнерською організацією, нам запропонували саме це місто. Ми довірилися. І це було найкраще рішення”, — каже Штефан.
Баштанка, де проживає понад 12 тисяч людей, була частково окупована на початку війни. Згодом стала місцем, куди масово прибували внутрішньо переміщені особи. Тому кожна допомога — була доречна.
Доставка «вручну» і з серцем
Штефан п’ять разів особисто їздив в Україну, передаючи допомогу напряму — через міську адміністрацію, соціальні служби, лікарні, школи. Він не говорить українською, але зв’язки побудував дружні, майже родинні. “Я знаю мера, його заступників, працівників соціальних служб, молодіжного форуму. Ми спілкуємося через перекладач, але з кожною поїздкою наше розуміння одне одного стає глибшим”, — ділиться Штефан. Кожна поїздка — не просто гуманітарна місія. Це — знак солідарності. Це — обійми через кордон. Це — спосіб показати: “Ми поруч. Ви не одні.”
Від одягу до автобуса: великі справи маленької ініціативи
У перші поїздки везли теплі речі, продукти, ковдри, взуття. Потім — 12 генераторів, бо в місті часто зникає світло. Згодом надійшов запит від міста: потрібен автобус. “Ми купили вживаний, але якісний автобус Volvo у транспортного підприємства Фрібургу і подарували його Баштанці. Тепер він возить футболістів і заміняє шкільні автобуси, коли ті ламаються”, – каже Кнут. Це був найбільший проєкт, але далеко не останній.
Маленькі справи, які роблять велике
“Ми свідомо зосередилися лише на Баштанці. Наші ресурси невеликі, але завдяки цьому ми знаємо кожного, кому допомагаємо. Ми бачимо очі людей. Ми чуємо «дякую», яке не перекладеш, але відчуєш серцем”, — додає Кнут.
Серед останніх ініціатив — меблі для будинку літніх людей, підтримка молодіжного форуму, фарби для фестивалю Holi, підтримка місцевих лікарів і освітян. Вже незабаром чергова поїздка з новою допомогою та висадка символічного «Дерева миру»: клен з Київського розсадника прикрасить одну з центральних площ Баштанки.
«Ми не змінюємо світ — ми просто не забуваємо людей»
Сьогодні зібрати пожертви стало складніше. Люди в Європі втомлюються. В новинах — інші теми. Але для тих, хто продовжує допомагати, Україна — не просто новина, а люди з іменами, історіями і потребами. “Ми шукаємо не мільйони. Нам важлива участь. Кожен франк і кожна добра думка — це вже дія”, — кажуть Штефан і Кнут. Kalnach–Bashtanka — це саме така історія. І вона триває. Переказати допомогу можна через сайт — кожен франк перетворюється на тепло, дію і турботу.
