Моя грантова перемога – Моя подорож з USB почалася зовсім несподівано. На одному заході я познайомилася з Оленою Криловою, керівницею організації. Лише за кілька тижнів отримала запрошення приєднатися до команди як маркетологиня.
Для мене, мігрантки з трирічним досвідом життя у Швейцарії та статусом S, це стало чимось більшим, ніж просто робота. Це була можливість вкласти частинку себе в підтримку інших — використовуючи власний досвід, який я проживаю щодня.
Мені подобається, що USB об’єднує не лише українських мігрантів, а й представників інших спільнот. Це відкриває двері до нових ідей, корисних контактів та глибшого розуміння викликів, з якими стикаються люди у різних життєвих обставинах.
Особливо близька мені робота з молоддю та розвиток напряму U.Integration. Одного разу, просто від серця, я подала заявку на грант у Базелі для розвитку молодіжних ініціатив — і… ми перемогли! Наш проєкт отримав фінансування завдяки відкритому голосуванню. Це стало яскравим доказом: те, що ми робимо, справді важливе для місцевої спільноти.
Сьогодні USB для мене — це платформа для самореалізації, місток до нових партнерств та шанс робити реальні зміни. Тут я бачу, як спільними зусиллями можна будувати суспільство, в якому кожен має право на гідне майбутнє.
Я пройшла шлях від Новачки до Навігаторки!
Як іммігрантка першого покоління, я добре знаю, що таке починати все з нуля — вивчати зовсім нову культуру, опановувати іншу мову та розбиратися в системах, які спочатку виглядають як загадка. Це справжнє мистецтво балансувати: зберігати серце й традиції батьківщини, водночас будуючи життя в місці, яке ще тільки стає «домом».
Саме тому я волонтерю в U-Integration. Я хочу бути тією людиною, якої мені бракувало, коли я тільки приїхала — людиною, яка дає не лише вказівки, а й надію. Чи то допомога з плутаними документами, пояснення місцевих звичаїв, чи просто співчутливе слухання — я бачу в кожній взаємодії шанс зробити чиюсь дорогу трохи легшою.
Найбільше мене надихає трансформація, свідком якої я стаю: мить, коли невпевненість змінюється на усмішку полегшення, іскра впевненості, коли новачка усвідомлює: «Я можу це зробити». Мій власний досвід перетворився на інструменти, які я можу передати іншим — практичні поради, емоційну підтримку та впевненість у тому, що вони не самотні.
Для мене це не просто волонтерство. Це спосіб перетворити мій шлях на міст, яким інші можуть перейти, щоб швидше інтегруватися, відчути впевненість і справді знайти своє місце в новому домі.
Я перетворила свою пристрасть на новий шлях
Мене звати Ірина, мені 26 років, і через війну в Україні я починаю своє життя заново у Швейцарії.
Ще зовсім недавно я захистила магістерську роботу з права, а вже за кілька місяців опинилася в іншій країні, культурі та реальності. Тут я знову відчула себе дитиною — вчилася говорити, навчатися, зростати й долати не лише труднощі життя емігрантки, а й власні внутрішні виклики, крок за кроком.
Спочатку було легко замкнутися в собі, але я зрозуміла: ізоляція — це пастка. Тому я одразу почала вивчати мову та вступила до магістратури в місцевому університеті. Це був сміливий крок, навіть якщо згодом мій напрям змінився. Адже найважливіше — рухатися вперед і відкривати себе.
З’ясувалося, що я йшла до цього давно — на кожній роботі чи зустрічі мені завжди довіряли фотографувати. І раптом я відчула: ось воно, моє! Сьогодні, без жодних вагань, я починаю свій шлях у фотографії — а згодом і в медіавиробництві.
Я вірю, що людина не може жити в ізоляції. Нам усім потрібна спільнота. Тому для мене так важливо бути серед людей, які розвиваються, підтримують одне одного й разом долають труднощі.
Волонтерство в U-Integration стало для мене простором, де я можу одночасно допомагати іншим і відкривати нові сторони себе. Тут я відчула себе менеджеркою, фотографкою, організаторкою, комунікаторкою і навіть психологинею. Це не лише про допомогу — це про розвиток, досвід, нові навички, цінні знайомства й щирі емоції.
Одне з найцінніших, що я отримала завдяки U-Integration, — це коло людей, які вже пройшли шлях, який я тільки починаю. Вони готові ділитися своїм досвідом і скеровувати мене в правильному напрямку. Саме така підтримка надихає мене рухатися далі й упевнено будувати нове життя.