У межах нашої кампанії «Солідарність на колесах» продовжуємо розповідати про підтримку, яка перетворюється на конкретні справи. Ще три автобуси вирушили з Берна до Тростянця. Особливо в ці дні символ незламної солідарності з Україною набуває глибокого значення.
У день 4-річниці початку війни в Берні відбулося ексклюзивне інтерв’ю USB Media та Світлани Прокопчук із міським головою Тростянця Юрієм Бовою, який перебував із робочим візитом у Швейцарії та особисто отримав транспорт для своєї громади.
Транспорт, знищений війною
До повномасштабного вторгнення Тростянець мав власний громадський транспорт. Проте в лютому–березні 2022 року місто опинилося під російською окупацією. Увесь муніципальний транспорт був пошкоджений або знищений. «Сьогодні весь транспорт, який у нас був, постраждав під час окупації 2022 року. Російські війська місяць перебували в Тростянці та потрощили наші автобуси. Тому зараз ми змушені по всьому світу шукати можливості відновлення перевезень для наших людей», — говорить Бова. Саме тому допомога швейцарських партнерів стала критично важливою для громади.
45 кілометрів від кордону і місяць окупації
Тростянець розташований лише за 45 кілометрів від російського кордону. Російські війська увійшли до міста вже 24 лютого 2022 року — фактично без бою. Через Тростянець просувалися великі колони техніки, зокрема підрозділи Першої танкової армії РФ. У кожній колоні — десятки танків, БТРів і військових машин. План ворога полягав у стрімкому захопленні Києва, і саме через Тростянець пролягав один із напрямків удару. Однак, не досягнувши столиці за кілька днів, російські війська зупинилися в місті. Там вони розмістили штаби та базувалися до 25 березня.
Катування, вбивства, мародерство
За словами міського голови, окупація стала для громади справжнім жахом. У місті загинули 49 цивільних. Під залізничним вокзалом діяла катівня. Людей викрадали, катували, розстрілювали.
Було пошкоджено або знищено близько 1200 об’єктів, з них 800 — приватні будинки. Людей виганяли з домівок уночі, в мороз, щоб розмістити в їхніх квартирах російських солдатів. Місто масово грабували: магазини, банки, аптеки, адміністративні будівлі. «Ми не знайшли в міській раді жодного вцілілого комп’ютера. Вони вивозили все — від техніки до дитячого посуду в садочках», — розповідає Бова.
У будівлі міської ради після звільнення знайшли щоденник російського солдата. У ньому він описував грабунки та зізнавався, що військові розкрадали магазини. Записи засвідчили масштаб мародерства й морального розладу окупантів.Під час організованих «зелених коридорів» російські військові забирали телефони, щоб знищити можливі докази своїх злочинів. Частину чоловіків вивозили у невідомому напрямку. Коли 25 березня 2022 року Тростянець був звільнений, центр міста нагадував сміттєзвалище: розкидані документи, зламані двері, розграбовані установи, знищене майно. «Це був жах для цивільних людей. Але ми вистояли», — каже міський голова.
Солідарність, що триває
Символічно, що поїздка до Берна відбувається в дні, коли Україна згадує четверту річницю початку повномасштабної війни. Юрій Бова наголошує: без міжнародної підтримки Україні було б значно важче вистояти. «Ця стійкість цивільного фронту поєднана з міжнародною підтримкою. Якби не допомога у прийомі біженців, гуманітарна й військова підтримка, Україні було б набагато важче. Ми вдячні кожному партнеру», — підкреслив він.
Передані автобуси — це не просто транспорт. Це приклад того, що європейська солідарність із Україною не зникає з роками війни. Вона продовжується конкретними рішеннями, допомогою, справами. І вже незабаром ще три автобуси вийдуть на маршрути Тростянця — міста, яке пережило окупацію, втрати й руйнування, але продовжує жити, відновлюватися та рухатися вперед.
Спогади Юрія Бови про часи окупації можна подивитись тут: https://www.youtube.com/watch?v=WN-FqOtdVUg&t=3s
Повністю інтервʼю слухайте у програмі “Українська хвиля” на частоті Радіо Рабе 5 березня 2026 року о 19:00 або за цим посиланням: https://rabe.ch/ukrainische-welle
