Коли Алла Бойко – журналістка, професорка, докторка філологічних наук, раніше викладачка Київського національного університету імені Тараса Шевченка приїхала до Швейцарії як біженка, вона відчула: ця країна варта того, щоб про неї написати книгу. Утім, у фіналі вийшла дещо інша історія — про біль, надію, і літературу як спосіб зберегти правду. Книга вже розлетілась світом — від Австралії до Франції, від Польщі до Туреччини, від Іспанії до Чехії. І по всій Україні.
Очима біженки, але не тільки про себе
Спочатку Алла уявляла собі щось легке, спостережливе, схоже на тревел-блог. Але вже після перших текстів зрозуміла: «Розважати не можу. Писати здатна лише про людей». Про тих, хто опинився поряд — з Маріуполя, Криму, Донеччини. Жінки з трагедіями, які ранили не тільки пам’ять, але й душу.
“Я мала завдання записати серію інтерв’ю для одного з приватних фондів. Мені навіть надали список питань. Але жодна розмова з біженками не вклалася в рамки формату. Жінки говорили, дзвонили, уточнювали, поверталися до тем знову і знову, – пригадує Алла Бойко. – Ці історії були не просто драматичними – це трагедії, які неможливо вигадати і збагнути. Я перестала спати. І зрозуміла: інтерв’ю недостатньо. Лише література здатна пробити стіну байдужості». Так з’явилися 17 історій, що увійшли до книги. Насправді під час підготовки журналістка провела 49 інтервʼю.
Герої, які вижили… лише у тексті
Кілька історій, вже у вигляді оповідань, Алла опублікувала на власній сторінці у Facebook і несподівано отримала шквал емоцій. Читачі просили змінити фінал: «Зробіть так, щоб хлопець вижив». Хоча насправді той хлопець помер, Алла змінила кінець оповідання, отже,історію тієї родини. . «Мені писали: нам і так тяжко. Дайте надії, – пригадує авторка. – У цьому я побачила глибоку потребу сучасної людини — мати світло навіть у темряві. Як у казках, де добро завжди перемагає зло. Мій чоловік також допомагав мені. Після прочитання однієї з історій, де після смерті закатованого росіянами доньки батько пішов … садити картоплю, чоловік сказав: «Батько не може займатись городом – у нього вбили дитину. Напиши, що тато пішов у ЗСУ». Через якийсь час я дізналась, що прототип мого героя і справді пішов до війська”.
Історії, які читають і перечитують
Презентація книги “Життя за швейцарським часом” відбулась у Берні і в Туні. Дехто з присутніх плакав, але потім дякував… за надію. Одна жінка згодом написала: «Я прочитала епілог, почала ридати, сховала книжку. А потім витягла й прочитала ще раз». Авторка мріє про час, коли її героїні зустрінуться…
Книга, яка літає
«Життя за швейцарським часом» вже читають по всій Швейцарії, в Австралії, Бельгії, Франції, Польщі, Туреччині, Чехії, Іспанії, ну і в Україні, певно. У Туреччині книгу залишили в бібліотеці Культурно-історичного культурному центру Сінан-Паша. Зацікавилися нею також і в Академії наук Чехії.
Алла Бойко каже: «На кожній зустрічі з читачами і в приватних розмовах мене питають, чи не думала я, щоб перекласти книжку «Життя за швейцарським часом» хоча б німецькою, французькою, італійською – державними мовами Федерації кантонів. Завжди відповідаю: «Я була б щаслива, якби мою книгу перекладали різними мовами, але на це потрібне чимале фінансування”. Та неочікуваним став інтерес до перекладу… російською. «Я не планувала цього, – додає письменниця. – Але одна жінка сказала: “Хай вони хоч так прочитають, що вони наробили. Бо іншими мовами ж не будуть!»
Авторка не приховує: хотіла б, щоб книгу прочитали й швейцарці. Бо в ній — не лише про українців, а й про Швейцарію: її кухню, транспорт, побут, сир, шоколад,годинники, навіть про вино. І так — вона розвінчує міфи! «Чимало людей думають, що гроші тут на асфальті лежать. А виявилося — ні. І не всі швейцарці багаті. І не всі — байдужі. А ще вони неймовірно доброзичливі, тактовні. Допомагають, але ніколи не наголошують на цьому», – додає журналістка.
Не лише біженка. І вже не лише журналістка
Професорка. Журналістка. Викладачка. Але чи письменниця? “Це – найважче запитання”,- зізнається Алла Бойко. Зараз авторка працює ще над однією книгою. Тим часом у голові журналістка тримає одразу кілька сюжетів, які вона неодмінно занотує, опише і оприлюднить. А іще ж спеціальні замовлення від найрідніших читачів! П’ятирічна онука Софія вже “замовила” окрему книжку про себе. А трирічна Марійка поки що не знає, що про неї писати, але одна з майбутніх книг буде і про неї! Так і народжується нова література — з болю, досвіду, гумору й любові.
А читачам — світла
Наприкінці Алла Бойко звертається до тих, хто став героями її книжки, до жінок, які пройшли крізь пекло, але не втратили себе: «Я хочу побажати їм терпіння і віри. Віри, що все буде добре, оскільки не лише в казках добро має перемогти зло. І в нашій літературі. І в нашому житті».
Замовити книгу можна у авторки:
+41798012421 або +380505502449 Viber WhatsApp
